Джерело: Червонці: Збірка спогадів ветеранів Червоного козацтва. - Київ: "Молодь", 1968.
с. 164. - Згадує помічник політкомісара 1-го кав.полку 8-ї Червонокозачої дивізії РСЧА. "На початку червня (1921 р. - В.Чоп) біля села Костянтинівки (Полтавська губ.) бандити напали на роз'їзд першої сотні, вбили командира сотні, поранили двох козаків і зупинилися в селі. Діставши донесення полк вислав назустріч банді півсотню, з якою поїхав і я. Нам було наказано діяти лавою, завязати перестрілку і відступити, заманюючи противника на узлісся. Тут розташувався в засаді весь наш винищувальний загін (під кер. П.Григор'єва - В.Ч.). Почалася перестрілка. З гиком кинулись махновці в атаку, та були відбиті. Перестрілка дужчала, і ми стали відходити. Велика група махновців переслідувала нас по п'ятах. Покваплюючи відступ півсотня сіла на полишених у балці коней і на рисях повернула до лісу. Вершники противника кинулися за нами, а за ними рухалася піхота. Ми дісталися до узлісся, різко осадили коней і повернули в атаку. З засади вдарив полк і раптовістю появи спантеличив ворога. Рубали їх нещадно. На полі бою залишилося біля 200 соратників Махна. Вранці наступного дня селяни з сусіднього хутора розповіли, що після бою махновці привезли на кулеметній тачанці, застеленій килимами і чорними знаменами, вбитого командира і ховали в гаю з почестями. За їхніми словами, вбитий був людиною середнього зросту, з довгим темним волоссям, і лице його побите віспою. За всіма прикметами то був сам батько Махно. Наше командування повідомило Український уряд: "Махно вбито". Але потрібні були докази. Довелося вирити труп. Вбитим був не Махно, а його близький помічник - Щусь."
Вот фрагмент воспоминаний П.З. Скугорова в переводе на русский язык:
«В начале июня у села Константиновка бандиты напали на разъезд первой сотни, убили командира сотни, ранили двух казаков и, рассеяв наш разъезд, остановилась в селе. Получив донесение, полк выслал навстречу банде полусотню, с которой поехал и я. Нам было приказано действовать лавой, завязать перестрелку и отступить, заманивая противника на опушку леса. Здесь расположился в засаде весь наш истребительный отряд.
Началась перестрелка. С гиком бросились махновцы в атаку, но были отбиты. Перестрелка усиливалась, и мы стали отходить. Большая группа махновцев преследовала нас по пятам. Ускоряя отступление, полусотня села на оставленных в балке коней и рысью повернула к лесу. Всадники противника кинулись за нами, а за ними двигалась пехота. Мы добрались до опушки, резко осадили коней и повернули в атаку. Из засады ударил полк и внезапностью появления обескуражил врага. Полусотник Сергей Ковалевский бросился в самую гущу бандитов. Рубали их беспощадно. На поле боя осталось около двухсот соратников Махно.
Утром следующего дня крестьяне из соседнего хутора рассказали, что после боя махновцы привезли на пулеметной тачанке, устланной коврами и черными знаменами, убитого командира и хоронили в роще с почестями. По их словам, убитый был человеком среднего роста, с длинными темными волосами, и лицо его побито оспой. По всем приметам, это был сам батько Махно. Наше командование сообщило Украинскому правительству: «Махно убит». Но нужны были доказательства. Пришлось вырыть труп. Убитым был не Махно, а его ближайший помощник – Щусь».
Как видим, обстоятельства гибели Ф. Щуся из этого отрывка не совсем ясны. То ли он погиб в бою, о котором шла речь, то ли случилось еще что-нибудь. Очевидно лишь то, что он погиб. К тому же, интересно было бы узнать, каким образом красное командование установило, что убитый махновец – Щусь.