Ключевая фраза. Все равно выходит, что заговор был. Тогда непонятно, зачем кавычки...
Если честно, то у меня сложилось впечатление, что весь этот "заговор" - чистой воды имитация бурной деятельности в пользу красных в предверии скорого прихода последних. Подпольщики включились в эту игру, что бы отчитаться, а отчасти и реабилитироваться за не шибко активную деятельность во время деникинской окупации, ну а Полонскому она была нужна чтобы реабилитироваться в глазах красных за нахождение в рядах махновцев. Все заседали, да совещались. Хотя не исключено, что в последний момент могли и наломать дров. Так что действия махновцев нельзя полностью считать чрезмерными....
Ключевая фраза. Все равно выходит, что заговор был. Тогда непонятно, зачем кавычки...
Понятие "заговор", как мне кажется, в данном случае преувеличено. Полонский тщательно готовил свой полк к переходу на сторону Красной армии. Одновременно агитировал за переход на сторону большевиков другие повстанческие части. Делал он это тайно, поскольку отношение махновского штаба к предстоящей встрече с красноармейскими частями и линия его поведения в этом направлении еще не были окончательно определены. На беду Полонского о его активной деятельности некоторые командиры доложили Махно, который пришел в ярость от этого и прямо обвинил Полонского в измене. Оказавшись в сложной ситуации последний предложил губкому ликвидировать Махно и взять командование в свои руки, однако коммунисты предпочли откреститься от этой затеи. Очевидно тогда Полонский и принял решение действовать самостоятельно, пригласив Махно (командарм), Каретникова (помощник командарма), Тарановского (и.о. начштаба), Чубенко и Василевского (личные адъютанты командарма) на дружескую вечеринку...
Подождем. Но думаю эта книга в любом случае автоматически не не отменяет задуманную вами работу.
Разумеется. У меня своя концепция и свое видение конечного "продукта". Пока работа в полном разгаре. Искренне надеюсь, что и упомянутая выше книжка окажется полезной, а не попадет в разряд обычного ширпотреба.
Ковтонюк Б., Ковтонюк Л. Нестор Махно: біографічний довідник. - Дніпропетровськ: [б. в.], 2010. - 80 с.
О самой книжке абсолютно ничего сказать пока не могу, но думаю скоро все выяснится.
К сожалению, книжку никак приобрести не получилось. Но, ознакомиться с ней мне, все-таки, удалось. Кому интересно, приведу для начала предисловие из нее.
Цитата:
ПЕРЕДМОВА
Авторам доводиться чимало працювати з архівними документами, як державними, так і приватними, іншою численною бібліографією, збираючи по крупиці відомості про Дібрівське угрупування, яке було невід'ємною частиною Повстанської армії, а окремі його лідери стали близьким оточенням Нестора Махна. Насамперед, це Щусь, брати Петро та Володимир Петренки (останній загинув на початку зародження повстанського руху), Каленик, а також голова першого повстанського з'їзду Головко, секретар ревкому Карпусь та інші. Зібрано чимало фактів. У процесі роботи викристалізувалася ідея створення саме такої книги, що значно допоможе багатьом краєзнавцям, вчителям, студентам, учням і всім, хто цікавиться історією свого краю.
Нестор Махно - один з небагатьох в Україні діячів, чиє ім'я популярне і сьогодні. До сих пір до нього у народі переважна більшість ставиться з любов'ю, бо він, дійсно, виражав інтереси незаможних селян України і, в першу чергу, її південної частини, де у свій час знаходились вольності Війська Низового Запорозького. Тож і не дивно, що у махновців було чимало спільного з козаками, навіть у веденні бойових дій, хоча вони виробили і власну тактику армійської та партизанської боротьби, що у свій час вивчалася у військових закладах багатьох країн, у тім числі і в Червоній Армії.
За радянських часів у літературі, пресі, кіно було чимало фальсифікацій і прямої брехні, щоб спотворити не тільки образ Махна, а й мотиви всього по-встанського руху в Україні. Починаючи з кінця 1980 років і пізніше, почали з'являтися нові книги, газетні і журнальні публікації, навіть екранізація махновського руху, але, на жаль, і там багато недоречностей і необ'єктивності. В окремих авторів багато помилок і неточностей у датах, географічних назвах, іменах, трактуванні тих чи інших подій, тощо. Особливо грішать цим ті, хто детально не обізнаний з біографією і діяльністю Нестора Махна.
Інколи взагалі доходить до нісенітниць. Наприклад, у № 46 російської «Експрес газети» за листопад 2007 року був опублікований матеріал «Золото Батька Махна лежить у японському банку!», де розповідається про «внучатого племінника» Махна Сергія Шимка із міста П'ятигорськ, що на Північному Кавказі. Навіть було вміщене фото батька і матері Нестора Івановича, що ніби взяте із сімейного архіву. Черговий «син лейтенанта Шмідта» розповідає журналістці Маріані Саїд Шах, що його прабабуся Олена Іванівна - рідна сестра Нестора Махна. Інші родичі додали, що сам Махно незадовго до своєї смерті навіть приїжджав у Киргизію, де вони колись мешкали. «Нащадок» стверджує: мільйони Нестора Махна, які залишив на „чорний день", лежать у японському банку (правда, не уточнив у якому). Тут же додає, що дочка Нестора Олена знайшла таки спокій у Гуляйполі. Всі наведені факти - груба брехня, розрахована на мало поінформованих читачів. Найсмішніше (і найгрішніше) у даній історії навіть те, що в Нестора Івановича не було сестер, а лише чотири брати. Сам же «нащадок» легендарного Батька ніяк не спроможеться відвідати свою «прабатьківщину». Та це і не дивно, бо вона у нього не в Гуляйполі. Створивши вигадку у віддаленій місцевості про причетність до відомої особистості, такі «нащадки» тішаться цим, знімаючи, напевне, якісь дивіденди.
На жаль, це далеко не поодинокий випадок «причетності» до Махна чи його роду. До авторів не раз зверталися люди, які носять прізвище історичної постаті, з розповідями-небилицями або проханням знайти своє родовідне коріння і підтвердити надуману версію свого походження. Єдина порада їм: якщо немає змоги самому поїхати до Гуляйполя на Запоріжжі, щоб розставити всі крапки над «і», то хоча б звернутися до документальних джерел про Нестора Махна.
Найбільша плутанина (аж до сих пір!) із датою народження Нестора Івановича. Навіть на його надмогильній плиті у Парижі вказано рік народження неправильно - 1889, хоча у метричній книзі Хресто-Воздвиженської церкви значиться -26 жовтня 1888 року. Більш всього, Нестор «омолодився» завдяки своїй матері, котра звернулась аж у столицю Російської імперії з проханням про його помилування як неповнолітнього (на той час - до 21 року) і вдалася до фальсифікації, що пізніше було зафіксовано у документах Махна. Чимало необ'єктивної інформації знаходиться також в Інтернеті.
Авторами проведена багаторічна і копітка робота, але і вона вимагає певних доповнень та уточнень. Окремі дати, на які не було документальних підтверджень, доводилося визначати методом аналізу і співставлення різних джерел, включно до письмових та усних спогадів учасників та очевидців тих чи інших подій. Тож будемо вдячні за будь-які зауваження, пропозиції, допомогу, що знадобиться нам у подальшій роботі. В усякому разі дана книга допоможе уникнути грубих помилок усім, хто цікавиться неординарною постаттю гуляйпільського Батька, який став близьким для мільйонів українців.
Борис КОВТОНЮК,
голова правління Дніпропетровської обласної громадської організації
«Краєзнавче товариство «Ріднокрай»
К сожалению, книжку никак приобрести не получилось. Но, ознакомиться с ней мне, все-таки, удалось. Кому интересно, приведу для начала предисловие из нее.
Юрий, предисловия они все хорошие - это их основное свойство. Хотелось бы ваше мнение услышать о книге